А ось ті, кому ми довірили за нас усіх умирати, повертаються незручні, колючі, куди вже тепер подіти їх? Носять скрізь обгорілу і нетутешню правду. Де дорослі дзеркала завісять - вони відіб´ються в дітях. Так незграбно вертаються в те, що так довго любили, і надто дивні для...

А світ стоїть в благословенній тиші, І пахне м’ята силою землі. І дощ на чистім плесі вірші пише Про нас – таких безмежних і малих.   Ми молимось – до Неба чи до Бога, В багатті догора вчорашній день. А понад нами зоряна дорога Через віки до Вічності...

П.С. А сині ж метелики, сині, Де ярній цвіт на долині. Полум´ям шириться сонце. В сонці, як іскри, метелики сині. Сині метелики, синій день, Темрявий берест шумить одиноко, Серце зривають сплески пісень – День розпалався широко, високо.

А смутно ж тут ходити, Де тьма ламає день. Ні журних, ані світлих Не здумаю пісень. Ще й голуб з гілки бука Аврука в тінь хитку: "Розпадина... розпука... Ой руку, руку-ку!" Що вийду я на кручу Та в стомлений прибій Скочу, злегенька тручу Камінчик голубий. Камінчик рівно тихий – На скелі...

А сонце ще стояло проти скелі, Мов думало: чи далі йти донизу, Чи серед вересу, на моховій постелі, Росою окропить свою багряну ризу? Подумало й пішло, лишило спогадання Про щасну таїну у вересовім цвіті. Зі скелі сонце потім, в кожнім літі, Мені всміхалося: – Примарні сподівання. Таке...

А те, що живий, - серед ночі засвідчує страх. Розбитий, мов пам´ятник, бачиш у снах однооких: останнє кохання тремтить на підземних вітрах і вірші останні стоять - як форелі в потоках. І знов, осідлавши комету (чи, пак, помело), зникає епоха (чи, мовлено, тисячоліття). Навіщо нам третя?...

Губила паролі, заплутала доступи-входи, ламала пін-коди, на серце чіпляла замок, блукала усміхнена, боса, нещадна і горда, а ти не писав, ти дощами жовтневими мок. Вона танцювала у срібному сяйві ліхтарні, її огортав солодкавий молочний туман, її відшукати - надії порожні і марні, а дощ моросив...

просто это очень трудно, понимаешь? Просто это очень трудно sTL Мне снятся сальвадордалишные сны о маленьких существахпохожих на эльфов с коленками измазанными зелёнкойчаще всего мы стоим перед светофором, взявшись за руки,или перед открытым окном на закатеводоворот тишины вращается вокруг...

А я ізнов тебе перемогла! Поставила на скронях поцілунки, Немовби кулі, що вбивають вщент. Ти мій закоханий агент В руках чарівної чаклунки, Виводиш серцем пірует.   Не посміхаюся чомусь – Чужий мені, Далекий, Інший. Не покохаю трохи більше І в самоті не...

А я у гай ходила по квітку ось яку а там дерева люлі і все отак зозулі ку ку Я зайчика зустріла дрімав він на горбку була б його спіймала зозуля ізлякала ку ку 1917